Одяг

Склад галузі
Швейну та текстильну промисловість можна розділити на два основні сегменти: виробництво текстилю та тканин із сировини та перетворення цих тканин на одяг та інші аксесуари. Текстильна частина промисловості передбачає отримання сировини, перетворення цього матеріалу на пряжу, а потім фарбування та оздоблення тканини, виготовленої з пряжі. Багато текстильних компаній у цій галузі сьогодні є вертикально інтегрованими, подібно до процесу, описаного раніше. Текстильні тканини можуть включати шматки тканини, а також такі матеріали, як килими, рушники, оббивка або навіть промислові вироби, такі як пожежні шланги. Швейна промисловість розрізає тканини та інші матеріали та зшиває їх разом для створення одягу чи аксесуарів, включаючи взуття, верхній одяг, штани та топи. Ця галузь також включає менш відомі трикотажні фабрики.

історія
Текстильна та швейна промисловість є давньою; були знайдені кістяні голки, датовані ще 30 роком 000 до н. У той час більшість одягу складалася з підготовлених шкір тварин, і цивілізації сплітали різні тваринні та рослинні волокна для створення унікального одягу. Промисловість розвивалася відносно повільно та не досягала прогресу до промислової революції, коли виробництво текстилю та одягу було суттєво змінено завдяки технології, включаючи бавовноочисну машину та педальні швейні машини. Текстильна промисловість була однією з перших, яку було механізовано через велику кількість праці, необхідну для виготовлення окремого шматка тканини. З тих пір відбулося багато технологічних досягнень у текстильній галузі, яка сильно залежить від технологій, здебільшого включаючи автоматизацію. У виробництві одягу все ще використовується людська праця (люди працюють зі швейними машинами тощо). Це основна причина віднесення цієї галузі до більш дешевих ринків праці.

Тенденції
Виробництво одягу зазвичай відбувається в країнах з низькою вартістю робочої сили, але модним компаніям для успіху потрібно більше. Ефективність виробництва компанії є найважливішим фактором прибутковості для одягу та текстилю. Компанії повинні мати достатню диференціацію продукції та глобальний бренд, щоб вимагати вищої ціни.
Загальна тенденція полягає в тому, що компанії в галузі швидко модернізуються, щоб зберегти ефективність виробництва попереду все більш глобальної конкуренції. Їм також довелося модифікувати свої існуючі продукти, щоб вони відповідали попиту споживачів, наприклад, створюючи одяг із перероблених матеріалів, додаючи інші матеріали у свої продукти (наприклад, електроніку), або створюючи швидші й ефективніші ланцюжки поставок, щоб швидше доставляти товари споживачам. .
Смаки споживачів майже виключно визначають попит. Економічний спад змусив багатьох споживачів і підприємства скоротити свої бюджети та шукати дешевші продукти. Для виробників це означало, що вони повинні були майже негайно переключитися на виробництво більш доступного продукту, який купували б споживачі; деякі винятки існують у випадку одягу вищого класу. Також спостерігається тенденція до злиття з іншими фірмами, щоб краще боротися з конкуренцією. Однак, незважаючи на жорстку конкуренцію, багато компаній досягли успіху, знайшовши ринкові ніші та домінуючи на них. Це означає переробку стратегій маркетингу та продажу для дизайнерів і універмагів, щоб вони йшли туди, де покупці витрачають гроші.